Педагогічним працівникам
ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ З УЧНЯМИ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ТИПУ ХАРАКТЕРУ
Гіпертемічний тип
Діти з таким типом акцентуації завжди в гарному настрої. Якщо трапляються вибухи гніву й роздратування, то вони швидко минають, піднесений настрій супроводжується бажанням діяти та спілкуватися, завдяки чому вони легко сходяться з людьми, стають лідерами. Прагнуть усього нового, завдяки чому виявляють енергійність, ініціативу, творче мислення. Однак, з іншого боку, надмірна діяльність може вилитися в розкиданість інтересів, відсутність цілеспрямованості, що призводить до того, що часто такі учні не доводять розпочату справу до кінця. Підвищена товариськість може привести до недостатньої розбірливості в контактах. Виражене прагнення до самостійності.
Цінують волю, тому можуть протестувати проти спроб дорослих втручатися в їхнє життя. Протест найчастіше виражається в навмисних порушеннях правил, у втечі з дому. Як правило, погано переносять будь-який режим і дисципліну.
Рекомендації вчителеві щодо роботи з такими дітьми:
§ захоплювати новими оригінальними завданнями;
§ пропоновані завдання не повинні бути монотонними й вимагати занадто тривалих зусиль з боку дитини;
§ довести видимий контроль до необхідного мінімуму.
Нестійкий тип
Головна риса таких дітей — нездатність до найменших зусиль: вони не можуть організувати себе, уникають труднощів, доручень, відповідальності. Легко піддаються думці більшості й навіюванню, схильні до наслідування. Прагнуть до одержання нових вражень, розваг. Найстрашніше для них — самотність. Для отримання нових відчуттів удаються до хуліганських учинків, уживають наркотики, алкоголь. Як правило, такі діти легко чинять дрібні крадіжки, бажають проводити весь час у вуличних компаніях.
Рекомендації вчителеві щодо роботи з такими дітьми:
§ здійснювати за ними жорсткий контроль (вимагати систематичного виконання домашніх завдань);
§ підтримувати постійний контакт із батьками.
Циклоїдний тип
Головна риса: два стани, що змінюють один одного. Перший стан характеризується гарним настроєм, прагненням до діяльності, активним спілкуванням з оточуючими. У другому стані настрій пригнічений, млявість, сонливість, відчуженість, зниження працездатності. У цьому стані в підлітка виникають реальні проблеми — погані оцінки, сварки з однолітками, конфлікти з учителями, батьками,— які здаються нерозв'язними. У такі моменти деякі підлітки здатні до суїциду. Як правило, тривалість фаз становить два-три тижні. Однак можлива тривалість і від кількох годин до кількох місяців.
Рекомендації вчителеві щодо роботи з такими дітьми:
§ із розумінням ставитися до іншого стану дітей (не слід докоряти їм у ліні й вимагати фізичної активності).
Лабільний тип
Для таких підлітків також характерна зміна настрою, але, на відміну від попереднього типу, тут немає регулярної зміни настрою. Настрій змінюється дуже різко та з найнезначнішого приводу. Для виходу зі стану пригніченості достатньо невеликого заохочення, зміни виду діяльності. Такі діти, як правило, мають непогану інтуїцію. Вони здатні щиро любити, співпереживати чужому горю, відчувати прихильність до близьких і друзів, але лише в тому випадку, якщо відчувають взаємність. Вони люблять компанії для одержання нових вражень. Не є лідерами, їм більше до душі роль «улюбленця».
Рекомендації вчителеві щодо роботи з такими дітьми:
§ ставити в приклад тих, до кого прихильна дитина;
§ постійно пропонувати виконувати різні завдання.
Сенситивний тип
Діти з таким типом вирізняються вразливістю, м'якосердям. Боязкі та сором'язливі серед незнайомих людей, у новому для них оточенні. У звичних умовах зі знайомими людьми вони достатньо товариські. Люблять проводити час із молодшими. Прив'язані до близьких людей. Вирізняються слухняністю, їх уважають «домашніми дітьми». У них добре розвинене почуття обов'язку, відповідальності, висока вимогливість до себе й оточуючих. Характерним є комплекс власної неповноцінності. Вони надмірно чутливі до думки оточуючих. Важкою виявляється ситуація, коли такі учні стають об'єктом глузувань або підозри в поганих учинках, тому дуже скуто почуваються біля дошки.
Рекомендації вчителеві щодо роботи з такими дітьми:
§ по можливості підтримувати таких дітей, коли вони відповідають біля дошки.
Демонстративний тип
Діти з таким типом акцентуації виокремлюються насамперед постійним прагненням звернути на себе увагу оточуючих. Вони хочуть захоплення, подиву, співчуття. Такі учні згодні бути об'єктом образ, обурення, аби лише бути поміченими. Вони часто брешуть, причому дуже мистецьки, бо мають чудові акторські здібності. Ніколи не бувають безкорисливими у взаєминах з іншими людьми.
Рекомендації вчителеві щодо роботи з такими дітьми:
§ не акцентувати уваги на поведінці таких дітей;
§ оцінюючи відповіді та вчинки, мотивувати своє ставлення.
Шизоїдний тип
Характерна риса — нестача інтуїції: у розмові з оточуючими не відчувають моменту, коли потрібно вислухати й поспівчувати, а коли, навпаки, краще промовчати. Постійно перебувають у власному світі, побудованому ними та сповненому фантазій і захоплень. У свій внутрішній світ нікого не пускають, мають оригінальні захоплення, начитані. Діти з таким типом, як правило, усвідомлюють свою несхожість на інших і часто самі страждають від самотності, невміння налагодити контакти з оточуючими, знайти собі друга.
Рекомендації вчителеві щодо роботи з такими дітьми:
§ намагатися використовувати їх досить добре розвинене письмове мовлення;
§ використовувати їхню ерудицію, оригінальність суджень.
Конформний тип
Діти з таким типом вирізняються постійним підкоренням думці більшості. Вони прагнуть робити «як усі», одягатися «як всі», думати «як усі». Якщо оточення гарне, то такі діти особливих проблем не мають. Але, потрапивши в погане середовище, вони згодом засвоюють усі манери, звички й правила поведінки членів групи й тоді вимагають особливої уваги з боку дорослих. Такі діти можуть відмовитися відповідати лише тому, що перед цим інший учень отримав погану оцінку.
Рекомендації вчителеві щодо роботи з такими дітьми:
§ керувати, не чинячи на них прямого тиску;
§ запобігати спілкуванню конформних дітей з невідповідними людьми.
ПАМ’ЯТКА ПЕДАГОГАМ
щодо запобігання скоєння суїцидів серед учнівської молоді
Причини суїциду - це комплекс життєвих криз, які переживає підліток.
До них належать:
o Переживання образи, самотність, відчуженість, неможливість бути зрозумілим.
o Дійсна або вигадана втрата коханої, близької людини, ревнощі.
o Переживання, які пов’язані зі смертю рідних, розлученням батьків, неможливістю спілкуватися з батьками.
o Почуття провини, сорому, скомпрометованість, ображення самолюбства, каяття совісті, незадоволення собою.
o Страх покарання, небажання просити вибачення.
o Любовні невдачі, сексуальні ексцеси.
o Почуття помсти, злоби, протесту, погрози.
o Бажання привернути до себе увагу, викликати співчуття, уникнути небажаних наслідків хибного вчинку або складної життєвої ситуації..
o Співчуття або наслідування товаришам, героям книг чи фільмів.
o Психологічні особливості осіб, що скоїли суїцидальні вчинки:
o стереотипність поведінки та мислення, схильність до утворення надцінних ідей (усе або нічого);
o тенденція до самозвинувачення, безмірного перебільшення своєї провини;
o прояви підозри, необґрунтованих звинувачень на адресу рідних та близьких;
o байдуже ставлення до смерті (особливо трагічної) іншої людини.
Перед скоєнням суїцидального вчинку стан особи характеризується:
o зниженням стійкості до емоційних навантажень;
o появою самооцінки, яка неадекватна власним можливостям (завищена, занижена, нестійка);
o проявом слабкості психічного захисту особистості.
Поведінка потенційного суїцидента:
· наполегливе прагнення досягти будь-що поставленої мети;
· невміння та небажання відступити чи знайти компромісне рішення.
Ознаки суїцидального ризику:
- стан депресії чи паранояльні тенденції;
- сильне хвилювання ;
- розмови про самогубство чи погроза здійснити його;
- наявність спроб самогубства у минулому;
- підвищена тривожність;
- відсутність «сенсу життя»;
- зловживання алкоголем чи психоактивними речовинами.
Для запобігання акту самогубства підлітка
необхідно вжити наступних заходів:
1. Шукайте ознаки можливої небезпеки: суїцидальні погрози, депресію, значні зміни поводження, готування до наступного волевиявлення.
2. Прийміть суїцидента як особистість, опустіть можливість самогубства. Небезпека, що ви розгубитеся, перебільшивши потенційну погрозу, ніщо в порівнянні з тим, що хтось може загинути через ваше невтручання.
3. Установіть турботливі взаємини. Для того, хто почуває, що він марний, турбота й участь чуйної людини є потужними підбадьорливими засобами.
4. Будьте уважним слухачем.
5. Не сперечайтеся.
6. Ставте питання. Кращий спосіб втрутитися в кризу, це дбайливо поставити пряме запитання: “Ти думаєш про самогубство?”
7. Не пропонуйте невиправдані поради типу: “Нічого, нічого, в усіх є такі ж проблеми, як у тебе”.
8. Запропонуйте конструктивні підходи. Допоможіть визначити джерело психічного дискомфорту. Допоможіть людині висловитися. Запитаєте, як людина вирішувала подібні ситуації в минулому. Постарайтеся з'ясувати, що залишається позитивно значним для людини.
9. Вселяйте надію.
10. Оцінить ступінь ризику самогубства.
11. Не залишайте учня одного в ситуації високого суїцидального ризику.
12. Зверніться за допомогою до фахівця (практичного психолога, соціальні служби тощо).
13. Збережіть турботу й підтримку, якщо навіть критична ситуація не минула.
14. У розпалі стресового стану виникає гостре бажання поговорити будь з ким, знайти співчуття і розуміння. Іноді можуть знадобитись і добра порада, і консультація, і ліки, і швидка допомога, але, як правило, шановні колеги, підлітки шукають розуміння й уважного співрозмовника!!!
ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ПЕДПРАЦІВНИКІВ
«ЯК НЕ ПІДДАТИСЯ ПАНІЦІ ЧЕРЕЗ НОВИНИ ПРО КОРОНАВІРУС «Covid-19»»
ü Ваше завдання навчитися усвідомлювати і контролювати свої емоції. Для початку спробуйте проговорювати свої почуття вголос, обговорюючи з близькими людьми свій психоемоційний стан, так ви вчитеся промовляти свої емоції.
ü Якщо симптоми стають регулярними, заведіть щоденник, у який записуйте все, що може мати відношення до своїх переживань: день, час, обставини, для того, щоб вловити можливий зв'язок симптомів з подіями у вашому житті.
ü Виконуйте прості фізичні вправи: м'язове напруження стимулює вироблення власних гормонів задоволення головним мозком. Легка зарядка вранці, свіже повітря, допомагає відволіктися і зміцнити ваш імунітет.
ü Уникайте авітамінозу, їжте більше овочів і фруктів, вітаміни, а також інколи шматочок чорного шоколаду (учені вже давно з'ясували, що поїдання солодощів підвищує настрій).
ü Знайдіть час для щоденних задоволень: згадайте про чаювання з батьками і дітьми.
ü Оточіть себе творчістю: дайте вихід негативним емоціям у вигляді творчої діяльності. Це може бути виконана вами творча робота у вигляді розробки уроків, тестів, контрольних завдань, тощо.
ü Займайтеся саморозвитком — це завжди крок у світле та здорове майбутнє. Підвищуйте свій професійний рівень та кваліфікацію за допомогою фахових видань та онлайн-вебінарів.
Немає коментарів:
Дописати коментар