Педагогічним працівникам

                                               Педагогічним працівникам

ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ З УЧНЯМИ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ТИПУ ХАРАКТЕРУ

 

Гіпертемічний тип

Діти з таким типом акцентуації завжди в гарному настрої. Якщо трапляються вибухи гніву й роздрату­вання, то вони швидко минають, піднесений настрій супроводжується бажанням діяти та спілкуватися, за­вдяки чому вони легко сходяться з людьми, стають лідерами. Прагнуть усього нового, завдяки чому ви­являють енергійність, ініціативу, творче мислення. Однак, з іншого боку, надмірна діяльність може ви­литися в розкиданість інтересів, відсутність цілеспря­мованості, що призводить до того, що часто такі учні не доводять розпочату справу до кінця. Підвищена товариськість може привести до недостатньої розбір­ливості в контактах. Виражене прагнення до само­стійності.

Цінують волю, тому можуть протестувати проти спроб дорослих втручатися в їхнє життя. Протест най­частіше виражається в навмисних порушеннях правил, у втечі з дому. Як правило, погано переносять будь-який режим і дисципліну.

 

Рекомендації вчителеві щодо роботи з такими ді­тьми:

§  захоплювати новими оригінальними завданнями;

§  пропоновані завдання не повинні бути монотон­ними й вимагати занадто тривалих зусиль з боку дитини;

§  довести видимий контроль до необхідного міні­муму.

 

Нестійкий тип

Головна риса таких дітей — нездатність до наймен­ших зусиль: вони не можуть організувати себе, уни­кають труднощів, доручень, відповідальності. Легко піддаються думці більшості й навіюванню, схильні до наслідування. Прагнуть до одержання нових вражень, розваг. Найстрашніше для них — самотність. Для отримання нових відчуттів удаються до хуліганських учинків, уживають наркотики, алкоголь. Як правило, такі діти легко чинять дрібні крадіжки, бажають про­водити весь час у вуличних компаніях.

 

Рекомендації вчителеві щодо роботи з такими ді­тьми:

§  здійснювати за ними жорсткий контроль (вима­гати систематичного виконання домашніх зав­дань);

§  підтримувати постійний контакт із батьками.

 Циклоїдний тип

Головна риса: два стани, що змінюють один одно­го. Перший стан характеризується гарним настроєм, прагненням до діяльності, активним спілкуванням з оточуючими. У другому стані настрій пригнічений, млявість, сонливість, відчуженість, зниження праце­здатності. У цьому стані в підлітка виникають реаль­ні проблеми — погані оцінки, сварки з однолітками, конфлікти з учителями, батьками,— які здаються нерозв'язними. У такі моменти деякі підлітки здатні до суїциду. Як правило, тривалість фаз становить два-три тижні. Однак можлива тривалість і від кількох годин до кількох місяців.

 

Рекомендації вчителеві щодо роботи з такими ді­тьми:

§  із розумінням ставитися до іншого стану ді­тей (не слід докоряти їм у ліні й вимагати фізичної активності).

 

Лабільний тип

Для таких підлітків також характерна зміна на­строю, але, на відміну від попереднього типу, тут не­має регулярної зміни настрою. Настрій змінюється дуже різко та з найнезначнішого приводу. Для вихо­ду зі стану пригніченості достатньо невеликого заохо­чення, зміни виду діяльності. Такі діти, як правило, мають непогану інтуїцію. Вони здатні щиро любити, співпереживати чужому горю, відчувати прихильність до близьких і друзів, але лише в тому випадку, якщо відчувають взаємність. Вони люблять компанії для одержання нових вражень. Не є лідерами, їм більше до душі роль «улюбленця».

 Рекомендації вчителеві щодо роботи з такими ді­тьми:

§  ставити в приклад тих, до кого прихильна ди­тина;

§  постійно пропонувати виконувати різні завдання.


 Сенситивний тип

Діти з таким типом вирізняються вразливістю, м'якосердям. Боязкі та сором'язливі серед незнайомих людей, у новому для них оточенні. У звичних умо­вах зі знайомими людьми вони достатньо товариські. Люблять проводити час із молодшими. Прив'язані до близьких людей. Вирізняються слухняністю, їх уважа­ють «домашніми дітьми». У них добре розвинене по­чуття обов'язку, відповідальності, висока вимогливість до себе й оточуючих. Характерним є комплекс влас­ної неповноцінності. Вони надмірно чутливі до думки оточуючих. Важкою виявляється ситуація, коли такі учні стають об'єктом глузувань або підозри в поганих учинках, тому дуже скуто почуваються біля дошки.

 

Рекомендації вчителеві щодо роботи з такими ді­тьми:

§  по можливості підтримувати таких дітей, коли вони відповідають біля дошки.

 

Демонстративний тип

Діти з таким типом акцентуації виокремлюються насамперед постійним прагненням звернути на себе увагу оточуючих. Вони хочуть захоплення, подиву, співчуття. Такі учні згодні бути об'єктом образ, обу­рення, аби лише бути поміченими. Вони часто бре­шуть, причому дуже мистецьки, бо мають чудові ак­торські здібності. Ніколи не бувають безкорисливими у взаєминах з іншими людьми.

 Рекомендації вчителеві щодо роботи з такими ді­тьми:

§  не акцентувати уваги на поведінці таких дітей;

§  оцінюючи відповіді та вчинки, мотивувати своє ставлення.

 Шизоїдний тип

Характерна риса — нестача інтуїції: у розмові з оточуючими не відчувають моменту, коли потріб­но вислухати й поспівчувати, а коли, навпаки, краще промовчати. Постійно перебувають у власному сві­ті, побудованому ними та сповненому фантазій і за­хоплень. У свій внутрішній світ нікого не пускають, мають оригінальні захоплення, начитані. Діти з таким типом, як правило, усвідомлюють свою несхожість на інших і часто самі страждають від самотності, невмін­ня налагодити контакти з оточуючими, знайти собі друга.

 

Рекомендації вчителеві щодо роботи з такими ді­тьми:

§  намагатися використовувати їх досить добре роз­винене письмове мовлення;

§  використовувати їхню ерудицію, оригінальність суджень.

 

Конформний тип

Діти з таким типом вирізняються постійним під­коренням думці більшості. Вони прагнуть робити «як усі», одягатися «як всі», думати «як усі». Якщо оточен­ня гарне, то такі діти особливих проблем не мають. Але, потрапивши в погане середовище, вони згодом засвоюють усі манери, звички й правила поведінки членів групи й тоді вимагають особливої уваги з боку дорослих. Такі діти можуть відмовитися відповідати лише тому, що перед цим інший учень отримав по­гану оцінку.

 

Рекомендації вчителеві щодо роботи з такими ді­тьми:

§  керувати, не чинячи на них прямого тиску;

§  запобігати спілкуванню конформних дітей з невід­повідними людьми.

 

 ПАМ’ЯТКА ПЕДАГОГАМ

щодо запобігання скоєння суїцидів серед учнівської молоді

 

    Причини суїциду - це комплекс життєвих криз, які переживає підліток.

До них належать:  

o   Переживання образи, самотність, відчуженість, неможливість бути зрозумілим.

o   Дійсна або вигадана втрата коханої, близької людини, ревнощі.

o   Переживання, які пов’язані зі смертю рідних, розлученням батьків, неможливістю спілкуватися з батьками.

o   Почуття провини, сорому, скомпрометованість, ображення самолюбства, каяття совісті, незадоволення собою.

o   Страх покарання, небажання просити вибачення.

o   Любовні невдачі, сексуальні ексцеси.

o   Почуття помсти, злоби, протесту, погрози.

o   Бажання привернути до себе увагу, викликати співчуття, уникнути небажаних наслідків хибного вчинку або складної життєвої ситуації..

o   Співчуття або наслідування товаришам, героям книг чи фільмів.

o   Психологічні особливості осіб, що скоїли суїцидальні вчинки:

o   стереотипність поведінки та мислення, схильність до утворення надцінних ідей (усе або нічого);

o   тенденція до самозвинувачення, безмірного перебільшення своєї провини;

o   прояви підозри, необґрунтованих звинувачень на адресу рідних та близьких;

o   байдуже ставлення до смерті (особливо трагічної) іншої людини.

 Перед скоєнням суїцидального  вчинку стан особи характеризується:

o   зниженням стійкості до емоційних навантажень;

o   появою самооцінки, яка неадекватна власним можливостям (завищена, занижена, нестійка);

o   проявом слабкості психічного захисту особистості.

 Поведінка потенційного суїцидента:

 

·        наполегливе прагнення досягти будь-що поставленої мети;

·        невміння та небажання відступити чи знайти компромісне рішення.

 Ознаки суїцидального ризику:

 - стан депресії чи паранояльні тенденції;

- сильне хвилювання ;

- розмови про самогубство чи погроза здійснити його;

- наявність спроб самогубства у минулому;

- підвищена тривожність;

- відсутність «сенсу життя»;

- зловживання алкоголем чи психоактивними речовинами.       

 

  Для запобігання акту самогубства підлітка 

                                      необхідно вжити   наступних заходів:    


 

         1.     Шукайте ознаки можливої небезпеки: суїцидальні погрози, депресію, значні зміни поводження, готування до наступного волевиявлення.

2.     Прийміть суїцидента як особистість, опустіть можливість самогубства. Небезпека, що ви розгубитеся, перебільшивши потенційну погрозу, ніщо в порівнянні з тим, що хтось може загинути через ваше невтручання.

3.     Установіть турботливі взаємини. Для того, хто почуває, що він марний, турбота й участь чуйної людини є потужними підбадьорливими засобами.

4.     Будьте уважним слухачем.

5.     Не сперечайтеся.

6.     Ставте питання. Кращий спосіб втрутитися в кризу, це дбайливо поставити пряме запитання: “Ти думаєш про самогубство?”

7.     Не пропонуйте невиправдані поради типу: “Нічого, нічого, в усіх є такі ж проблеми, як у тебе”.

8.     Запропонуйте конструктивні підходи. Допоможіть визначити джерело психічного дискомфорту. Допоможіть людині висловитися. Запитаєте, як людина вирішувала подібні ситуації в минулому. Постарайтеся з'ясувати, що залишається позитивно значним для людини.

9.     Вселяйте надію.

10. Оцінить ступінь ризику самогубства.

11.  Не залишайте учня одного в ситуації високого суїцидального ризику.

12.   Зверніться за допомогою до фахівця (практичного психолога, соціальні служби тощо).

13.    Збережіть турботу й підтримку, якщо навіть критична ситуація не минула.

14.   У розпалі стресового стану виникає гостре бажання поговорити будь з ким, знайти співчуття і розуміння. Іноді можуть знадобитись і добра порада, і консультація, і ліки, і швидка допомога, але, як правило, шановні колеги, підлітки шукають розуміння й уважного співрозмовника!!!

 

 

 ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ПЕДПРАЦІВНИКІВ

 «ЯК НЕ ПІДДАТИСЯ ПАНІЦІ ЧЕРЕЗ НОВИНИ ПРО КОРОНАВІРУС «Covid-19»»

ü Ваше завдання навчитися усвідомлювати і контролювати свої емоції. Для початку спробуйте проговорювати свої почуття вголос, обговорюючи з близькими людьми свій психоемоційний стан, так ви вчитеся промовляти свої емоції.

ü Якщо симптоми стають регулярними, заведіть щоденник, у який записуйте все, що може мати відношення до своїх переживань: день, час, обставини, для того, щоб вловити можливий зв'язок симптомів з подіями у вашому житті.

ü Виконуйте прості фізичні вправи: м'язове напруження стимулює вироблення власних гормонів задоволення головним мозком. Легка зарядка вранці, свіже повітря, допомагає відволіктися і зміцнити ваш імунітет.

ü Уникайте авітамінозу, їжте більше овочів і фруктів, вітаміни, а також інколи шматочок чорного шоколаду (учені вже давно з'ясували, що поїдання солодощів підвищує настрій).

ü Знайдіть час для щоденних задоволень: згадайте про чаювання з батьками і дітьми.

ü Оточіть себе творчістю: дайте вихід негативним емоціям у вигляді творчої діяльності. Це може бути виконана вами творча робота у вигляді розробки уроків, тестів, контрольних завдань, тощо.

ü Займайтеся саморозвитком — це завжди крок у світле та здорове майбутнє. Підвищуйте свій професійний рівень та кваліфікацію за допомогою фахових видань та онлайн-вебінарів.

Немає коментарів:

Дописати коментар