Батькам

Батькам

Що робить щасливими сучасних підлітків? 

Підлітковий вік – час змін. Перед його початком дитина проживає різні життєві етапи й емоції. Багато хто з батьків може згадати свої відчуття страху, болю або розчарування, що охоплювали їх під час роздумів про виховання дитини. Але та виросла – і батьки щасливі усвідомлювати, що з нею все гаразд. Усі батьки бажають щастя своїм дітям. Спробуймо з’ясувати, як зробити підлітка щасливим.

Виховання підлітків

Виховання маленьких дітей суттєво відрізняється від виховання підлітків. В останніх може виникати багато проблем з успішністю, спілкуванням з однолітками тощо. Діти цього віку стикаються із фізіологічними змінами, нерідко – із глузуванням і знущаннями однолітків.

Від підлітка ви досить часто можете почути фразу: «Я все з’ясую самостійно, ти нічого не тямиш». Підлітки стають старшими й вимагають більше свободи. Тому вам варто дозволити їм самостійно робити життєвий вибір. Водночас підлітки потребують вашої допомоги, аби навчитися приймати правильні рішення.

Щастя тут і тепер

Батьки постійно говорили нам, що ми будемо щасливіші згодом, коли вступимо в університет, складемо випускні іспити, влаштуємося на роботу тощо. Якщо ви прагнете, щоб ваш підліток був щасливий, не повторюйте цю помилку.

Не кажіть йому, що для щастя потрібні ті чи інші умови. Він може стати щасливим просто зараз. Але не варто розповідати підліткові, як саме досягти щастя – просто скажіть йому, що для цього він не потребує жодних умов.

Наука щастя

Щоб стати щасливими, нам слід звертати увагу на те, в чому ми успішні, а не на те, що з нами не так.

Це не означає, що варто ігнорувати недоліки вашого підлітка. Поговоріть із дитиною, запитайте, що робить її щасливою. Намагайтеся, щоб у підлітка цього було вдосталь. Якщо дитина каже, що просто хоче полежати на дивані або погуляти з друзями, дозвольте їй це. Такі дії допоможуть дитині втримати життєвий баланс.

Якщо підліток добре грає у футбол, переконайтеся, що в нього є на це заняття достатньо часу. Зосередившись на тому, що в нього добре виходить, він досягатиме ще більшого. Коли підліток щасливий, то намагатиметься стати кращим і в тих заняттях, у яких ще не має великої майстерності. Допомагайте йому в цьому.

Підліток повинен розуміти, що завжди бути щасливим неможливо. Усі емоції гідні, а іноді для людини нормально відчувати злість або засмучуватися. Іноді, за певних обставин, злість навіть може бути конструктивною. Поясніть дитині, що її щастя не повинно залежати від емоцій, які вона переживає.

Формула щастя Мартіна Селігмана

 

         Відомий американський психолог Мартін Селігман визначив 5 елементів щастя і психічного благополуччя.

1. Позитивні емоції

Зосередьтеся на позитивних моментах вашого життя. Намагайтеся зрозуміти, що сповнює вас оптимізмом і робить щасливішим. Погляньте на власне минуле, сьогодення й майбутнє оптимістично.

Водночас потрібно розрізняти задоволеність (результат задоволення базових потреб людини у їжі, сні тощо) і задоволення (задоволення розуму, наприклад, радість від досягнень, задоволення від праці тощо). Навчіть підлітка зосереджуватися на позитивних емоціях і задовольняти фізичні й інтелектуальні потреби, щоб стати щасливим. 

2. Залучення

Для відчуття щастя людині потрібно знайти заняття, у які вона буде цілковито залучена. Людина відчуває блаженство, коли настільки захоплена чимось, що ніщо інше не має для неї значення.

Перебуваючи в такому стані повного залучення, дитина стає щасливішою. Якщо вона любить той чи інший вид спорту, то займатиметься ним багато годин на день. Якщо їй подобається малювати або читати, вона приділятиме весь свій вільний час цим заняттям, і ніщо інше в ці моменти не буде для неї вагомим. Переконайтеся, що ви заохочуєте свого підлітка займатися тим, що його захоплює.

3. Взаємини або соціальні зв'язки

Усі люди – соціальні істоти, і розбудова взаємин з іншими людьми допомагає нам у щасливі та складні часи. Ідеться не тільки про взаємини із сім'єю та друзями, а й з рештою людей.

Навчіть свого підлітка встановлювати доброзичливі й безпечні стосунки з людьми. Життя – це не просто досягнення цілей. Останнє не повинно шкодити взаєминам і соціальним зв'язкам.

4. Сенс

Осмислене життя і наявність мети дає почуття задоволення та щастя. Навчіть підлітка знаходити сенс життя, ставити цілі, щоб отримувати задоволення і ставати щасливішим.

5. Досягнення

Життєві цілі допомагають нам досягати більшого й відчувати внаслідок цього позитивні емоції. Навчіть підлітка ставити перед собою реалістичні цілі й шукати шляхи їх досягнення. Дитину зробить щасливішою не тільки досягнення життєвих цілей, а й власне сам цей процес.

Від чого залежить щастя?

Психологи стверджують, що щастя людини залежить від низки чинників. Тому його формулу можна подати в такому співвідношенні. 50 % щастя залежить від генетики: якщо немає схильності, людина навряд чи може розвинути в собі здатність відчувати щастя. 10 % щастя залежить від оточення й обставин. Таким чином, 60 % щастя залежить від обставин, які ми не можемо змінити.

Решта 40 % щастя залежить від наших повсякденних занять. Ми у змозі впливати на них і змінювати їх залежно від нашого розвитку й дорослішання. 

 Поясніть підлітку, що йому до снаги змінювати своє ставлення до життя впродовж усієї його тривалості. Для цього потрібно щодня робити правильні дії. Це допоможе підлітку залишатися оптимістом і ставати щасливішим.

https://childdevelop.com.ua/articles/upbring/7949/ 

Рекомендації профілактичних заходів батькам щодо вчинення дітьми самогубств

Головним превентивним заходом щодо вчинення самогубства постає запобіжне запевнення дитини в тому, що її життя дуже цінне для інших, і завжди, за будь-яких обставин близьке оточення зрозуміє її.

Неоsдмінною умовою запобігання суїцидальним намірам у дітей та молоді є попередження у них психоемоційних розладів здоров’я. Для цього рекомендуємо:

·        забезпечити їм здорове харчування (багато свіжих фруктів та овочів);

·        пити багато води (не менше 2 л на день);

·        нормоване фізичне навантаження;

·        повноцінний відпочинок, достатній сон;

·        дозований час перегляду телевізора та занять із комп’ютером;

·        контроль за змістом телепрограм, відеокасет, комп’ютерних дисків, відеоігор, книг та журналів тощо;

·        заборону на лихослів’я у домашньому колі;

·        формувати відразу до алкоголю, паління, наркотиків, нецензурної лайки;

·        допомагати у виборі якісного кола спілкування, гідних друзів;

·        розвивати постійні дружні стосунки в сім’ї, непідробний інтерес до справ та внутрішнього світу дитини, готовність у будь-який момент прийти на допомогу;

·       підвищувати авторитете батьків у сім’ї, встановлювати розумні правила та вимоги, запровадити чіткий перелік обмежень та заборон;

·        ставити перед дитиною досяжні цілі, допомагати у виборі оптимального життєвого шляху;

·       спільно долати труднощі та перешкоди, культивувати творчий підхід до розв’язання проблемних ситуацій;

·        вірити в дитину, в її найкращі риси та сторони особистості;

·        виявляти до дитини ніжні почуття, турботу й увагу;

·        виробляти позитивне мислення, виховувати любов до життя.

 

Попередження насильства в сім'ї

    Насильство в сім'ї - будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї відносно іншого її члена, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і завдають йому моральної шкоди, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю. 

Права й обов'язки батьків по вихованню дітей

      Визначення прав та обов'язків батьків і дітей викладені в Кодексі про шлюб та сім'ю України (КпШС України). Цей Кодекс встановлює-порядок і умови одруження, регулює особисті та майнові відносини, які виникають в сім'ї між подружжям, між батьками та дітьми.
     Право на виховання дітей є передумовою здійснення обов'язків по вихованню.     Право й обов'язок батьків неможливо відокремити від їхньої особи. Відмовитися від прав і обов'язків по піклуванню про здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток, навчання і, підготовку до праці дітей вони не можуть, а можуть тільки втратити їх за рішенням суду. Така втрата тягне за собою надзвичайні наслідки - повне скасування прав та обов'язків стосовно дітей, за винятком одного матеріального утримання.

                     Обов’язки та відповідальність батьків     

за виховання дитини

Сім'я є середовищем дляфізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

      Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.  Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Стаття 155 Сімейного кодексу України

       Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших     Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
       Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
       Батьки зобов'язані поважати дитину.
       Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
       Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.
Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
       Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
       Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї.
       Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій.
Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.  

Стаття 150, 152 Сімейного   кодексу України

          Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей – тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
          Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
          Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
          Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 184 Кодексу України про Адміністративні правопорушення

   Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановленаопіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, карається обмеженням воліна строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

 

Стаття 166 Кримінального Кодексу України

         Експлуатація дітей, які не досягли віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання їх праці з метою отримання прибутку карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

        Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей або якщо вони спричинили істотну шкоду для здоров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, або поєднані з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві, караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 

Стаття 150 Кримінального Кодексу України

        Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, — якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Стаття 1178 Цивільного кодексу України

Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.
          У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини. 

Практичні способи зняття напруженості у взаєминах 

    Крок 1. Навчіться отримувати від виховання дитини, змінивши свій підхід до підлітка.

     Крок 2. Цінуйте себе. (Пам'ятайте, що ви рівні в правах із дитиною. Не забувайте про це).

     Крок 3. Шукайте факти. (Життя — це періоди психологічних та фізіологічних змін, тому життєві задачі в кожен період життя є різними. Наприклад, у 8—12 років — розвиток навичок, колективізму, співробітництва, зростання самосвідомості, розвиток здібностей — наукових, творчих, спортивних, артистичних; у 13—17 років — формування вміння приймати рішення, спілкуватися, використовувати абстрактні поняття. Протягом кожного вікового періоду дитиною вирішуються складні і важливі задачі. Знання психологічних особливостей вікових періодів сприяє глибшому розумінню того, чому ваша дитина реагує на події по-різному, конфліктує).
     Крок 4. Розмовляйте. (Спілкування — взаєморозуміння не тільки думок, а й почуттів, це двосторонній процес. Пам'ятайте, що існують інші засоби спілкування — невербальні — музика, мистецтво, погляд, посмішка, дотик).
     Крок 5. Слухайте. (Виховуйте в собі вміння слухати, щоб зрозуміти почуте).
     Крок 6. Приймайте, не засуджуючи. (Вчіться судити вчинки, а не людину.
Безумовна позитивна реакція — важливий елемент стосунків між людьми.Вашій дитині потрібно ще багато чого навчитися).
     Крок 7. Будьте вище того, що ви не можете змінити. (Наприклад, ви не можете змінити особистість дитини, її стать. Намагайтеся сприймати життя реально).

   Крім семи кроків вам допоможе зняти напруження (у взаємовідносинах) виконання таких порад:

    Спочатку — думайте (обдумайте ситуацію, а далі переходьте до дії).
Етапи обдумування:
—  Що я думаю?
—  Що відбувається насправді?
—  Чого я хочу?
—  Що відбулося раніше?
—  Який вибір є у мене?
—  Чия це проблема?
Далі поділіть проблеми на дві категорії: Мої проблеми, її проблеми (дитини). Зміст такого сортування проблем полягає в тому, що ви нічого не можете зробити з проблемами вашої дитини. З ними підліток розбиратиметься сам. Що ж до ваших проблем — вихід шукати вам.   Намагайтеся  заздалегідь передбачити,   що може статися у гіршому випадку?

ЩО ТАКЕ «РЕДАН» І ЯК ЗАХИСТИТИ СВОЮ ДИТИНУ  ВІД ВПЛИВУ ДЕСТРУКТИВНОЇ СУБКУЛЬТУРИ.  ЯКЕ РІШЕННЯ? ЩО РОБИТИ БАТЬКАМ?

       ПВК «Редан» — нова молодіжна субкультура, яка нібито виступає проти «офніків»  (сучасна назва гопників та хуліганів), «скінхедів», футбольних фанатів та представників національних меншин. Члени угруповання носять довге волосся, чорний одяг із зображенням павуків і використовують специфічний сленг.  Підлітки, координуючись через соцмережі, збираються великими групами в громадських місцях і можуть влаштовувати бійки. 

ЩО РОБИТИ БАТЬКАМ У ТАКІЙ СИТУАЦІЇ?

·         Спокійно, відкрито і прямо поспілкуватися з дитиною, надати їй можливість говорити, коли буде до цього готова, не підганяти її.

·         Якщо дитина розповідає, куди вона ходить і як проводить свій час, батьки мають виявити якомога повнішу обізнаність в обговорюваній темі; слід виявляти терпіння, наполегливість, доброзичливість для уникнення емоційного дискомфорту, недовіри чи агресії з боку підлітка.

·         Потрібно опанувати інтернет-технології, мати власні акаунти в соцмережах, стати там другом своїй дитині.

·         Щотижня слід аналізувати вміст сторінок дитини, уважно читати її публікації, вивчати групи, до яких вона приєдналася.

·         «Познайомитися» з віртуальними друзями дитини, звертати увагу на фото й відео, що викликають її інтерес, зокрема ті, що збережені, поширені або вподобані.

·         Показати дитині, що батьки піклуються про неї, запропонувати провести разом час.

·         Зосередитися на тому, щоб показати дитині її переваги, знайти її сильні сторони, допомогти побачити себе унікальною особистістю.

·         Після встановлення контакту та виявлення підлітком довіри до батьків слід пояснити згубність і безперспективність деструктивної поведінки, підкріплюючи це фактами, які добре відомі підліткові; допомогти підлітку зрозуміти ступінь ризику від деструктивної поведінки і невідворотної відповідальності за скоєне (зокрема, у випадку вчинення булінгу або іншого правопорушення).

·         У зону ризику виявів деструктивної поведінки потрапляють підлітки, яким бракує батьківської уваги і підтримки, а також ті, чиє перебування в інтернеті не контролюють.

 

Правило світлофора: вчимось розподіляти та приймати рішення разом із дітьми

     Виховання в атмосфері тотального контролю так само як і в умовах вседозволеності може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, її поведінку, звички й життєві установки в майбутньому. Чи реально побудувати взаємодію з дитиною так, щоб з одного боку вона відчувала власну суб'єктність і вчилась самостійності, а з іншого – усвідомлювала необхідність слухатись батьків заради власної безпеки та добробуту? 

    Психологи радять використовувати правило світлофора. Як це працює? 

       Для початку розподіліть сфери відповідальності між вами та дитиною на три умовні зони: 

-         Зелену             -  Жовту           - Червону

  Для зручності візьміть аркуш паперу та намалюйте їх. Візуалізація допоможе доступніше пояснити дитині, яку саме модель взаємодії ви їй пропонуєте. 

  Зелений сектор – зона відповідальності дитини. Пропишіть в її межах правила, ситуації та обставини, коли дитина може приймати самостійні рішення. 

    Наприклад: коли читати книгу, коли телефонувати батькам, в які ігри гратись, що одягати, в якій послідовності виконувати домашнє завдання, яку кількість їжі споживати (якщо не йдеться про критичні випадки системної відмови від їжі), як організувати простір у своїй кімнаті. 

    Жовтий сектор – це правила, які можуть змінюватися для дитини, залежно від ситуації, або рішення, щодо яких дитина має порадитись з батьками. 

     Наприклад: на що витрачати кишенькові гроші, що їсти, які додаткові заняття або гуртки відвідувати, скільки часу проводити за телевізором або гаджетами, як проводити дозвілля, розпорядок дня. 

    Червоний сектор – вирішують тільки батьки. В цьому секторі зібрані правила, що безпосередньо стосуються безпеки дитини та її здоров'я. 

   Наприклад: не спілкуватись з незнайомцями та не відчиняти їм двері, не приймати запрошення від друзів піти в гості без відома батьків, не приймати пігулки без дозволу батьків, не втікати від батьків і т. д. 

   На що звернути увагу. Якщо червоного більше – можливо, у вас занадто багато заборон і їх можна розділити? Якщо багато жовтого – можливо, ваші правила занадто умовні. Тоді добре б їх чіткіше формулювати. Щодо правил в червоному секторі – для дитини вони мають бути непорушними та такими, в яких би ваша дитина ніколи не сумнівалась. Спробуйте пояснити, якими можуть бути наслідки недотримання цих вимог.

Частіше спілкуйтеся з дітьми, налагоджуйте з ними довірливі стосунки.

Батькам, у кого складна комунікація з підлітками, варто звернутися до психолога закладу освіти, або, наприклад, до фахівця проєкту «Поруч», де можна отримати безкоштовну допомогу поліпшення взаємин дитини з батьками та ровесниками та ін.